Бувають дні: постійна ностальгія,
Думки кричать, неначе цілий хор,
Є в мене завжди Матінка Марія
І накриває її омофор.
Коли у душу закралась спокуса,
Чи безнадія в серце зазира
Молюся завжди радо до Ісуса,
Бо Його воля й мене підпира.
Коли в депресії, чи зовсім вже безсила
І як потворна будь яка краса,
Я вірю, що візьме мене на крила
Мій Ангел й понесе у небеса.
В важку хвилину, чи у часі скрути,
Якщо я повна відчаю й тривог
Я завжди маю змогу зняти пута,
У першу чергу мене любить Бог.
