Артерії світу :
безкраї шляхи та дороги,
холодні струмки,
неосяжні, мов вічність, моря -
складіть мою душу,
я прошу у вас допомоги,
хай знову засяє
смертельно погасла зоря.
Я знаю, є місце,
де істина вірить в істотність,
де ранок незайманий
тоне у тиші небес.
У натовпі завжди
пекучіша наша самотність,
в темниці буденності
гостра нестача чудес.
І в тому краю,
де клякають птахи у молитві,
на тій широті,
де ще люди не скоїли лих,
спини мене, Боже,
у цій нескінченній гонитві.
Й прийми мою сповідь -
я щиро прощаю усіх.
Дмитро Славич
