Україна далеко сьогодні від мене,
За сотні вітрами затоптаних миль.
Час, мов туман, невпинно, невидимо плине
І губиться в морі, розбившись об штиль.
Я буває примружу обпилені очі,
Аби досягнути думками границь,
І землі, де родивсь доторкнутися хочу,
Зір в небо встромив, лежачи горілиць.
У сузір’я вдивляюсь, у зірку полярну,
І схід віднаходжу, там рідний мій край.
Обійму в нім берізку таку неповторну,
Умить відчуваю, де щастя, де рай.
Україно моя – за тобою сумую,
За туманним Поліссям і за Дніпром.
Кожен день, кожну ніч я цю зустріч малюю
І молюся за тебе щораз перед сном.
з України.
