Стихло все, лиш чути серця стук…
Боже, як я втомилась від розлук?
Важко мені вже без Твоїх ясних очей,
Без тих жаданих і надуманих ночей.
Загубились десь Твої слова, і Ти
Не тривожиш більш моєї самоти.
І дзвінків, чомусь Твоїх немає.
Знаєш же, як моє серденько чекає.
Не летять Твої до мене СМС,
Може втратив вже до мене «інтерес»?
Це Тебе я вже розчарувала?
А я жду Тебе, чомусь, як і раніше ждала.
Стихло все, лиш дощ рясний хлюпоче.
А серденько моє до Тебе хоче.
Воно готове, хоч на край світу летіть,
Аби в Твоїх хмільних обіймах захмеліть.
25.07.2018 р
Гарно і чуттево! 
Розлука, як той затяжний дощ - мокрий, сумний і безкінечний!
