Вона по-своєму чарівна:
Цей гордий погляд, зрадливі уста,
Ця ніжна посмішка, мов лілія прекрасна,
Грайливий голос - все вона одна.
Вона по-своєму прекрасна:
Червоне плаття, чорний макіяж,
І ніжний дотик, наче пух лебідки,
Холодний подих ласки у очах.
Вона по-своєму граційна:
У танго ритм завжди знайде,
Немов принцеса Древнього Єгипту,
Мов королева ранньої весни.
Вона по-своєму вразлива:
Маленька ластівка в розбитому гнізді.
Її кохання то велика сила,
Та сила ця прямує в нікуди.
Вона по-своєму бажана:
Для всіх вона богиня, а проте
Цей келих пристрасті наповнений по вінця,
Для всіх нещастя келих цей несе.
Вона по-своєму філософ:
Що друг, що ворог - то одне тавро.
Сьогодні ворог, завтра станеш другом…
…А після завтра - те їй все одно.
Вона завжди залишиться собою,
Вона ніколи проти себе не піде.
І з гордо піднятою головою
Тунель нещастя перейде!
