В високих травах засинало літо.
Лягло собі.Поклало подушки.
І одіялом з квітів,з ягід сшитим
накрилось.Щоб не видно голови.
Воно втомилось.Від вітрів і спеки.
Від праці на городах і полях.
Від блискавок,що розривали небо.
Наводячи на всіх тваринний жах.
Присниться літу вранішній туман.
Що білим полотном розкинувся в садах.
Маленькі козенятка біля мами.
Хмаринки в небі,що за обрій мчать.
Волошки в полі сині мов озерця.
Пшениці колоски,що достигають.
І ягоди суниць,що на узліссі
з листочків крапельками виглядають.
В високих травах засинало літо.
Співав тихенько вітер колискову.
Про те,що все в житті чомусь минає.
І про його казково-ніжну вроду.
