Прощальні ніжні слова на пероні
І поїзд мчить в невідому далеку даль.
Течуть по обличчю сльози солоні,
А в голубих сумних заплаканих очах,
А в голубих, таких рідних мені очах,
На мить застигла неймовірна печаль.
Рідний Львів, тебе ненадовго залишаю
І їду в чужу мені ще сторону.
Та рідне місто назавжди не лишаю,
Бо його на світі найбільше люблю.
Тепер проживаю в чужому краю,
По історичних місцях тут завжди хожу,
Та Колізей з нашим Замком не зрівняю,
Бо його на світі найбільше люблю.
Як згадаю тебе рідний мій краю
І вдалині високі Карпатські гори.
Завжди думкою туди я злітаю,
На свої рідні безмежні простори.
Думкою пройдусь по старому Львову
І у віденську кав'ярню загляну,
Відчую духмяний аромат кави,
І на чужині щасливішою стану.
А тут старі сеньйори і сеньйорити,
Життя в яких завжди поважно пливе,
Живуть з надією вдома і наші діти,
Що у нас на Україні теж так буде
Приходить поїзд на Львівський перон,
Який з трепетом в душі завжди чекають.
І із сльозами радості в своїх очах,
Букетами квітів рідних тут зустрічають.
..............................................
Прощальні ніжні слова на пероні
І поїзд знову мчиться в далеку даль.
Течуть по обличчю сльози солоні,
А в голубих, таких рідних мені, очах,
На мить застигла неймовірна печаль...
Коли закінчиться у нас уже війна?
Коли висохнуть материнські сльози? 2 рази
Коли усміхнене і радісне дитя,
Зустріне з наймів маму на порозі!
