Серветкою протерши окуляри,
Я вигулькну з бурхливого метро...
Набігли б на блакить татари-хмари,
Щоб загребти це сонячне добро!
В полон, хоча б на тиждень прохолоди!
Але мабуть їм те не по зубам...
В тенетах перестиглої погоди
Встигати скрізь не стане сили нам.
Квітник до поливальної машини
Здається, сам назустріч поспішив,
Щоб вкрасти свіжість зайвої хвилини.
Хіба ж те дивно, коли не до див?..
Ще цілий день попереду у справах,
Від спеки не сховаються усі,
У затінках та прохолодних травах
Лиш подумки гуляємо в росі...
Пливу м'якими хвилями асфальту
Ковток води — спасенна благодать!
Серед смоли й гарячого базальту
Буденні дні згоряють — не летять!..
На згарищах ще грітимуться ночі,
Стрічаючи затриманців своїх,
Серед яких і мої втоми-очі
Ідуть-бредуть до снів про білий сніг...
