* * *
Мабуть я ноги тут сходив колись,
Тепер болять і ради не шукаю.
Як і тоді стежки ведуть мене кудись,
Я знову йду, але куди не знаю.
Мабуть я сльози виплакав колись
І їх нема, а може і не треба.
Десь там за хмарами ота блакитна вись,
А дощиком заплаче сіре небо.
Я, мабуть, друзів розгубив колись,
Чи в виборі їх просто помилився.
Чому дороги наші розійшлись,
Чому для дружби висохла криниця.
Мабуть в житті недолюбив колись,
Чи та любов нещирою була.
Те, що було, на хвильку повернись,
Будь доле щедрою лиш тільки для добра.
Десь там у сумнівах сховалася зневіра,
Теперішнім минуле збираюсь осудити.
Де взяти сил, щоб в дійсність я повірив
Й десь в прийдешньому ще захотілось жити.
21.05.2006 (Михайло Чир)
