Війна, яке то страшне слово,
Вона не жінка, не вдова.
Вона страшить завжди собою,
Нажаль, вона тільки вбива.
Вона нікому не потрібна,
Несе страждання і біду.
Вона не зможе бути вічно,
Хоча є вигідна комусь.
Хтось має кошти завеликі,
В карман кладе значну валюту.
А матері лиш горем вбиті,
Жінки і сестри несуть смуток.
Не змити кров'ю тих жахів,
Малі сини лягають в домовину.
Зростають діти без батьків,
Не забути ту лиху годину.
Ніхто не зможе бути батьком,
Ні дід, ні баба, а ні матір,
Згиньте назавжди супостати,
Будь Богом, ти війна, проклята.
Колись вона таки скінчиться,
Нікому нас не подолати.
Під мирним небом, світлі лиця,
День перемоги зустрічати.
