Два маніяка у тридцять дев’ятім
втягнули людство в світову війну.
Пройшли роки, але порахувати
й донині всю не можемо ціну,
якою нам далася перемога.
Що каже нам статистика сумна?
Хто воював, за що і проти кого?
Кому потрібна та була війна?
Відповісти щоб на усі питання,
історію потрібно добре знать,
бо існували завжди намагання
по-своєму її переписать.
Минуло понад сім десятків років
з тих пір, як закінчилася війна,
та в пам’ять шрамом врізалась глибо́ко,
жахи не дасть забути, нам вона.
Фашистському звернули шию звіру,
коричневу здолали ми чуму.
Ціною перемозі тій офіра
життів людських мільйони. Все ж чому
загинуло в рази нацистів менше,
хоча у наступ спершу йшли вони?
Бо в контратаку гнали пси зі „СмерШу“
гарматне м’ясо дикої війни…
Діди потужно наші йшли в атаку
з гвинтівкою одною на… п’ятьох
і не було косі смертельній браку
в людських життях. Не стало багатьох…
Згадаймо, як кувалась перемога
в тилу, на фронті, серед партизан;
лендліз – заокеанську допомогу,
оточення і… черговий казан.
А скільки у ворожому полоні
і безвісти сердешних полягло,
та й тим, що повернулися додому,
Сибіру скуштувати довелось…
І бранців завсіди не шанували,
живий з полону – вила під ребро.
Вожді їх за людей не рахували,
усім ліпили зрадника тавро.
Хто бідкався за ще зелених хлопців
о тій воєнній, нелегкій порі?!.
Їх сотні тисяч горе-полководці
втопили у бурливому Дніпрі,
коли плотину Дніпрогесу рвали
і за водою плив Вкраїни цвіт,
а далі – як Славуту форсували,
в бажанні знову дивувати світ.
А скільки віддало життя намарно
на ворогом мінованих полях…
Просякла кров’ю переможців гарно
і наша, і Європи вся земля!
На вірну смерть їх гнали у атаку,
по мінах і під вогняним дощем,
бо Жуков краще шанував собаку –
„Баби нам понароджують іще“…
Й понині серце корчиться в судомах,
а в спраглім горлі просто бракне слів
при згадці тих, хто не прийшов додому
з війни скаженої, з її страшних фронтів.
А скільки їх могло б іще пожити…
Все описать – не вистачить рядків!
І серед них діди, дядьки і… діти,
нерождені від згинулих батьків!
А скільки їх каліками вернулось
з жарких полів кривавої війни…
Як швидко та біда чомусь забулась
тими, кого тоді спасли вони!
Я не молю Творця про допомогу,
але чому ж нерадісно мені,
як площею в параді Перемоги
незримо йдуть загиблі в тій різні?..
Чом нині переможці зло з собою
несуть – нову загарбницьку війну?
Росія стала з Ненькою до бою,
любов поправши братську і земну…
Напала підло у часи непевні,
в сестри украла Крим, затим Донбас.
Настали знов скрутні часи, буремні,
вони рабами хочуть бачить нас.
Обвішані цяцьками мов ялинки,
у орденах, медалях в сім рядів,
трясуть жирком „блондини“ і „блондинки“
зразка кінця сорокових годів.
Лунають вибухи і кровоточать рани,
та ту картину серцем не збагну…
Навіщо ці міфічні ветерани,
які плюндрують пам’ять про війну?!.
Повстанці українські – хто вони:
бандити, посіпаки, патріоти?
Народу українського сини,
що захищали Неньку від сволоти!
Народжена у Другій світовій
в терорі, геноциді, катаклізмах,
УПА ішла й після війни у бій,
у бій з оскаженілим комунізмом!
Говорять нам: потрібно примиритись,
подарувати вбивства і борги,
що на „братів“ уже не треба злитись,
простити їх гріхи нам до снаги…
Підставне виникає все ж питання –
Кого прощати і миритись з ким?
Попросить хто прощення й чи востаннє
у морі переповненім людськім?
Чи діти тих, доноси що писали,
морили голодом і в табори вели,
знущались і в потилиці стріляли
тим, що без зброї у атаку йшли?
Чи внуки тих, що ницо ґвалтували
і підло грабували мій народ?
Тепер вони спасителями стали
і перші у святковий хоровод!..
Кого перемогли ми в сорок п’ятім
і в чому перемоги тої суть?
Чом переможці на хресті розп’яті,
а переможені як у раю живуть?!
Чому забули братню допомогу
того, хто підсобив здолати млу?
Тяжку ціну дали за перемогу
прості солдати й люди у тилу…
Дев’яте травня – свято Перемоги?
Учасників все менше тих подій…
Удавкою сплелися їх дороги,
не привели народ до світлих мрій.
Зі святом цим вітаю обережно,
щоб не просипать ненароком сіль…
Дев’яте травня – це печаль безмежна,
це реквієм і невимовний біль.
травень 2018
https://bbcccnn.co/v-noyabre-1943-goda-myasnik-vatutin-pri-forsirovanii-dnepra-za-2-dnya-utopil-do-1-mln-soldat-na-70-80-sostoyashhih-iz-ukraintsev/https://uamodna.com/articles/za-lashtunkamy-operaciyi-ilaquo-grozairaquo-chastyna-1/https://uamodna.com/articles/za-lashtunkamy-operaciyi-ilaquo-grozairaquo-chastyna-2/https://www.radiosvoboda.org/a/28652839.htmlhttps://www.youtube.com/watch?v=S6gg1z5DovI&feature=sharehttps://www.youtube.com/watch?v=jAfSrBMuXI8&feature=sharehttps://baitsar.blogspot.com/2017/08/i-ii.html?spref=fb
Мій батько пройшов усю війну.16-річним хлопчиною партизанив.А потім у діючій армії був.Але кінофільмів про цю війну не дивився ніколи.Казав,що там усе брехня.Його нема вже понад 20 років,а я і досі пам"ятаю його слова.
Нажаль дуже мало залишилося тих, хто може розказати правду про минулу війну. А правду про цю війну чи почуємо?
