Моїй коханій
Тобі, тобі, моє зайчатко,
Тобі, красуне дорога,
Тобі, пташино, як зернятка,
Я посилаю ці слова.
Хочу, щоб ти цвіла, як роза,
Як едельвейси на горі.
Хай вберіга все рука Божа
Тебе від горя на землі.
Років до ста дожити тоже,
А може більше - не біда.
Здоров"я й радощів, як море,
Й любов"ю хай горить душа.
Й на вушко хочу нашептати -
Довіку бути молодою,
Й мене, мене не забувати,
Щоб був я завжди лиш з тобою.
1952 рік.
- = - = - = -
Ми будем, будем разом
Травень місяць надворі,
Сад в цвіту, неначе в снігу.
Ясний місяць у горі
Ловить сутінки у бігу.
Майський жук бринить в саду
Й часом стукає у шибки,
А дітвора на льоту
Ловить їх у свої шапки.
Ми з тобою в ту пору
Хочим довго ще ходити,
Щоб до осені в саду
Те кохання залишити.
А тоді, як спілий сад
Весь укриється плодами,
Ми з тобою в добрий час
Зв"яжем руки рушниками.
Ти на все життя мені
Будеш часткою у серці,
Я порадником тобі
І опорою до смерті.
1952 рік.
- = - = -
Я чекаю тебе
Знову день змінить нічку на небі,
Сонце сумерки зжене з землі.
Полетять мої пісні до тебе,
Понесуть їх гучні солов"ї.
Принесуть тобі вісточку
І частинку мойого тепла.
Я не скажу, кохана, нікому,
Щ ти в світі єдина моя.
Щоб бува не врекли, не сміялись,
Що тебе я так ,мила, люблю.
Бо ми справді, як діти кохались,
І тому я любов бережу.
І хоч зараз ти, люба, далеко,
Бо твій відпуск завів до Десни,
Та я жду тебе, наче лелека,
Що чекає на півдні весни.
А тоді, як вернешся до школи,
Й кожний день ми будемо одні,
Я піднесу тобі свої твори,
Ті простенькі від серця вірші.
1952 рік.
- = - = - = -
Думки про любов
Зібралися друзі у коло надвечір
І в нас зав"язалась розмова така, -
Що любов і розлука в житті одні речі,
Бо твердить не раз так людина стара.
Любов - це привичка і пестощі долі.
Розлука - це мужність і сила душі.
Але хто кохає, - той сокіл на волі
І завжди щасливий на рідній землі.
Дійшло і до мене і в мої ворота
Летіло каміння і пару образ,
Що я, як лиш прийде та світла субота,
Лечу, мов лелека, до тебе щораз.
І я відповів їм, - для мене кохання
Душі й мого серця не витвір, а дар.
Це юне натхнення, весни коливання,
Ніким не вгасиме, гаряче, як жар.
Хтось може сміятись, співати, ходити,
Дивитись у очі - не буде гріха.
Та тільки чи вміє всім серцем любити
Одну свою милу так щиро, як я.
1952 рік.
- = - = - = -
Нам судилось разом бути
Ми зустрілись з тобою, кохана,
Щоби разом іти в майбуття.
Зустрічати щоденно світанок
І любити життя, дорога.
Вибирати лиш вірну доргу,
Не звертати з прямого шляху.
А в біді піднести допомогу,
Хто спіткнеться об долю гірку.
Ми завжди будемо разом
Все трудитись на благо й людей.
А кохання не буде наказом,-
Воно йтиме із наших грудей.
Бо ми вірні любові, -я знаю.
І так буде у нас до кінця.
Я тебе - ти мене все кохаєм,
А любов нас веде в майбуття.
1953 рік.
- = - = - = -
ID:
789674
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 30.04.2018 12:55:20
© дата внесення змiн: 30.04.2018 12:55:20
автор: Дашавський поет
Вкажіть причину вашої скарги
|
