Ольга Фоменко-Радченко
Не шукай Не ищи
Не шукай в мені мене...Тодішню, Не ищи меня во мне… Как прежде.
Навіть камінь змінюють вітри. Даже камень испещрят ветра.
По весні розквітнуть знову вишні, Вишен цвет опят дарит надежду
Вкриє ковила весь схил гори. По весне, и в ковылях гора.
Не шукай в мені мене... Навіщо? Не ищи меня во мне… К чему бы?
Догорає вогнище й лиша Догорев, костер оставит прах,
Сірий попіл по собі й не більше, Горсть золы, так в маске горя губы
Доля боляче дасть відкоша. На судьбину налагают страх.
Не шукай в мені мене... Минуле Не ищи меня во мне… Все в прошлом,
Загубилось на стежках життя. Скрыто в дальних тропках бытия.
А роки.... кудись взяли й майнули Годы синей птахою тревожной
За поля, де визріли жита. Пронеслись и скрылись за поля.
