Сторінка кривава Донбасу…
Згадаєш – і тіло тремтить.
Не можна змиритися з часом,
Бо він не наближує мить.
Цю мить довгожданого миру
Чекають і діти й батьки,
Із болем пекельним, нестримно,
Так відлік пішов на роки…
Роки загубились в безодні,
Поринули в пекло війни,
Де люди, в стражданнях, голодні.
Їх очі так просять весни.
Весни, коли сонце уранці
На мирному небі зійде.
Додому повернуться бранці,
І спокій у серце прийде.
Коли замовчать вибухівки,
Ховатись не треба в підвал.
А зброя досягне зупинки –
Припиниться пострілів шквал.
Донбас… Він спотворений, в крові!
Давно у стражданнях живе!
Почуйте ж цей відчай у слові,
Життя побудуйте нове!
Війну зупиніть, схаменіться!
Чи совість із глуздом прийдуть?!
До Бога, в молитві, зверніться!
Хто винен, хай кару несуть!!!
04.02.2018
Я Вам щиро дякую, люба Дніпрянка, за такий чуттєвий,сповнений емоцій, відгук! Написала цього вірша, як і інші на цю тему, на одному подиху, це дійсно, неймовірна біль нашого народу!
Вірш такий актуальний, хвилюючий, землячко! Хочеться за Вами повторить:" Війну зупиніть, схаменіться!" Хочемо мирного життя!
