День темніє. Натомленим цвітом
Засвітилися очі села.
Ген туман білим видивом світить,
В небі перша зоря розцвіла.
Край села, на спустілій толоці,
Стигне вечір. Прийшовши сюди,
Місяць-хлопець у довгій сорочці
Вже гусей виганяє з води.
І гнучкими тонкими руками
Сріблом вулицю він вистеля,
У століттях зігріта батьками,
Пахне хлібом спочила земля.
А по сріблу, гойдаючи спокій,
Білі гуси додому пливуть,
...І кленова свіча край дороги
Їм спокійно освітлює путь.
