О ,ЗОЛОТОСЯЙНА АФРОДІТО!
Відлунює тихо вальс милозвучні звуки клавесина
між алегро престо душа насичена життям віваче
у мандруючого артиста- актора шляхетна манера
у карнавальній масці оживляє піснею серце юначе.
Як Галатея, морська німфа дочка Доріди і Норея...
іде ,по поверхні блакитного моря до берега золотого-
над нею злетів циклоп, як орел-цар бере у руки фею...
несе, її у кам'яну скелю ,щоб закохалась вона у нього.
На острові, безлюддя розкішний замок височезні колонади,
проти її волі, закрив без світла сонця у холодній темниці...
чує, як чайки кигичуть шум прибою відлунює ехо Гранади
в музичній п'єсі, чути оплески човгання ніг у танцівниці.
ЇЇ волосся опадає, як водоспад... оксамитова сукня пишна,
погляд ніжний, загадковий... небесні очі сяють, як ясні зорі...
солодкі уста, немов у саду розцвіла білосніжна вишня,
надіється на ліберту, що віднайде принц визволить із неволі .
О, золотосяйна Афродіто, мила красуне... я божеволію за тобою!
шалене кохання, зводить мене із розуму відбирає мої сили,
я віддам, за тебе скарби земні, щоб з'єднати із тобою долю...
на сопілці заграю пісню, щоб за спинаю виростали крила.
В казкових блаженних снах, бачить свого судженного героя...
слухняною рабою, іде йому на зустріч... крізь пустиню вітряну-
де щастя, зіткане із сонячних райдужних днів усміхається доля-
від струни, розсвітають білі ночі, як від милозвучних слів ''люблю''.
Дізнався ,про її полон молодий красень Акід із царства світла...
вигострив меч ,пішов боротись за неї із страшним циклопом в бою,
у кривавім двобою бився за свою кохану, щоб лілеєю квітла...
подарувати, її зоряне лебедине сузір'я... фабулу в квітучім раю.
На честь, закоханих торжествують тріумф величне свято
Богиня Афродіта, була віддана своєму коханю до кінця-
серцю, не прикажеш, краще вмерти ніж із нелюбим вік вікувати...
і кинулась у воду.і від люті Поліфем у юнця відібрав життя.
М ЧАЙКІВЧАНКА
Міфічний зміст у Вас заграв новими фарбами. Феєрично і гарно!
