«Двом рабам»
Давай кудись сховаємось від світу?
Лиш ти і я, навіщо решта нам?
Довіримо своє життя лиш вітру
І в океані білим кораблям
Давай сховаємось в проміння сонця
Що гріє так світанком у вікно
Знайшла своєму сну ти охоронця
Впустивши в свою душу мов вино
І зникнув цілий світ, навіщо він тепер?
Коли в його очах, немає злих химер
Немов між двох озер, в них тонеш так глибоко
Не буде більш душі, ніколи одиноко
Давай кудись сховаємось від світу?
Лиш ти і я, навіщо решта нам?
Коли весна все щедро вкриє цвітом
Свободу дарувавши двом рабам
Віталій Прокопович……
07.03.2017.
