Твій дотик, то як тихий постріл
У сердце, в пам'ять серед днів
Я так бажав, я так хотів
Тебе торкатись, не наосліп.
Чому тебе не бачу я?
Де ти сховалась, мов примара,
Я чую подихи від жару
Та шепіт твій, що ти моя.
Чого бажаєш? Що волієш?
Чому мовчання нас затисло?
То може сон страшний наснився
Та ти себе від мене криєш.
Ти не мовчи, кажи, розрада
Хіба зникає та довіра,
Що ти казала, ні... є віра
Та я не чую ... знову зрада.
І знов туман, примари в ночі
Та Місяць, блідий, серед неба.
Твій дотик... згубна та потреба.
Як згубні, в пам'яті, ті очі.
Не вірте... дотикам дівочим...
Вони... не зло, вони омана
Вони, як час, що невблаганий
Та, ще міцні вони... напрочуд .
