Я вип'ю з рук твоїх огненну чашу,
Ні радості, ні щастя, а біди.
До твого дому ще літає пташка.
Мені з тобою гірко далі йти.
Тебе я сильно і безтями так кохала,
Я так хотіла все життя прожить.
Та ти мені підрізав крила і впала,
У глибину моїх страхіть.
І очі вже не плакали сльозами,
Вони поналивались кров'ю, що кипить.
І ця любов роздряпувала рани,
Та в серці біль мене ламає та мовчить.
Якщо я схочу, навіть, не забуду,
Бо ти подарував надію, що нестерпно так болить.
І як пробачити тобі цю згубу?
Яка ночами мене мучить і мовчить.
А я би з радістю віддала біль тобі -
Та це мій хрест нести її роками.
Гасить її помалу у собі.
І зачинять від світу серця брами.
