Немов босоніж по стерні,
Йду по римованому полю.
Там рими, наче на війні,
На паперовім полі бою.
Складів розмірена хода,
На тлі метафорних ідилій,
Цілком логічно вигляда
В контексті вибраного стилю.
Хореїв там дивізіон
і Ямби декількох калібрів
Беруть в облогу бастіон
Ще не обстріляних Верлібрів.
Там Ікти наголосом б'ють
У саме серце і в печінку
І Анапестам не дають
Завоювати всю сторінку.
Шикують строфи у рядки
Хоробрих Дактилів когорти.
Вони відважні вояки
І теж у бій піти не проти.
Вже й Амфібрахіям пора
Долати мовні перелоги
І видавати з-під пера
Величні оди перемоги!
Такий словесний викрутас -
Стихія рідна для поета,
Якщо він мріє про Парнас
І має вроджену кебету.
Тут вже кому як підфартить -
Чи усміх долі, чи гримаса.
Про це лиш той вам сповістить,
Хто осідлав свого Пегаса.
Нехай щастить! 
