***
Десь там, серед розвіяних вітрами літ
Моє село причаєно сховалось,
Пригаслими вогнями мерехтить
І будить спомини, поснулі вже, здавалось.
Там пахли літом молоді жита,
Там дурманів бузок за тином повесні,
Там мати, неймовірно молода,
Щоранку усміхалася мені.
Там ми губились у високій кукурудзі,
Трусили груші у чужих садках,
Там залишились найвірніші друзі
Із тих, що не згубилися в роках.
Там були перші радості і втрати,
Там мрії переповнювали сни.
Там ти мене лишилася чекати
В травневім мареві двадцятої весни.
Напевно, там такі ж морозні зими
І ходять по хатах колядники,
Співають про Христа у Вифлеємі
Й ховають паляниці у мішки.
А на Великдень гаївки співали
І дзвони благовістили життя.
Там всі мої дороги починались
В широкий світ, в незнані відчуття.
Я повернусь додому на світанку,
Обтрушу пил із пройдених доріг,
Постукаю тихенько в двері ганку,
Але ніхто уже не вийде на поріг…
***
