(Звірячий штурм наметового містечка під Верховною Радою 3. 03. 2018. )
Це ви за яку державу
Собою ризикували,
Де влада вже геть іржава,
Ще гірша, аніж навала?
На цей раз уже не «Беркут»,
А «Корд» все ламав-калічив,
«Зорганізував безпеку»
Героям, що хтіли віча,
Наважившися на спротив,
Бо ситі давно казками.
А в «Корді» – порохоботи,
З Майдану що утікали.
Та їх підібрала влада
І їй вони знадобились:
Не бачать, як вона краде,
Над вірою поглумились.
Тож як будем жити далі,
Народе, без віри й волі?
Героїв в крові медалі…
Чи не парадокс це долі?
Змарнілі атовців лиця,
Скривавлені влади псами,
У Києві, у столиці,
На білім снігу писали
Сліди знов своєю кров’ю,
Й надія в очах згасала,
Напоєна їх любов’ю,
Й щосили серця кричали:
«На кого піднято руку?
На воїна? На героя?
Так діяли тільки урки…
Б’єте чом народ без зброї?»
Жорстокість межі не мала:
Всіх ставила на коліна,
Кістки, мов гілки, ламала…
Така «нова» Україна!!!
Лежачих «Швидкі» збирали,
Безгласих і напівмертвих.
Кайданок з рук… не знімали…
Як з пам’яті таке стерти?!
А сніг тихо-тихо падав,
Ховаючи кров героїв…
Як носить земля тих гадів,
Що нас і державу кроять?!
3.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
Просто жах! " Тож як будем жити далі, народе, без віри й волі? Чи не парадокс це волі?" Це такі питання на серці поета. Хто дасть відповідь?
