ЗАПАЛЕНА СВІЧА ГОРИТЬ ТРИВОЖНО
ЛИЦАР СВІТЛА ПРИСВЯЧЕННЯ ВОЛОДІ ЖЕРЕБНОМУ
Вдихав ,у небо синє волошкові жита у полі...
немов лебідь білий замріяний в розмай весну,
йому на березі Дністра цвіли стрункі тополі
любив він рідну землю мати Україну свою.
В столицю, на Майдан покликав небесний дзвін-
коли в диму, палав горів Київ у пекельнім вогні ,
від сну, прокидавсь, піднімавсь народ із колін...
щоб від беркута, захистити свого брата по крові.
Крізь заметіль, із піснею Вкраїни ішов до волі...
вірив, у завтрашній день, що переможе добро...
а на землі, на білім снігу розлилось море крові-
кат пострілом вцілив у шию він опустив в крило.
В цю мить, затуманилось небо розкололось надвоє,
Небесний Батько -заплакав проливним дощем...
він зустрічав красеня сокола із пекельного бою-
і на бруківці ,покрив тіло героя сніжним плащем.
Лицар Світла, віддав за нас своє молоде життя...
у чорний лютий став на варті -у Небесній Сотні,
від сліз , від невимовного болю щемить душа...
бо білий божий світ померк назавжди для Володі.
Безсоними ночами ридає мати за милим сином,
у літнім саду сивий батько шукає вчорашні сліди....
а стежки, до краю літ встелились гірким полином-
пам'ять' увінчала вінцем слави їхній хрест назавжди.
Горить, запалена свіча палахкотить тривожно...
похвилинно скапує воском ,як чиста сльоза-
несе смуток , журбу, печаль у серце кожне...
бо від рук ,снайпера розстріляне України дитя.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
