Я відчуваю ненависть до тебе,
І відчуваю ненависть я цю тому,
Тому що божеволію від тебе,
Тому що я тебе люблю.
Казала, що байдужа вже до тебе,
Хоча відчула, що люблю давно
І вражена була сама від себе,
Любити ж заборонено було.
Я так хотіла просто жити,
спокійно і щасливо так,
І зовсім не хотіла я любити,
Тому що це страждання знак.
"Кохання не є схожим на страждання,
Сказала тихо подруга моя. -
Воно скоріще схоже на бажання
Відчути теплі й щирі почуття.
Кохання нас підносить до небес,
І теплий вітер розвіває хмари,
Щоб ми могли пройти цей час увесь
Спокійно, легко, без важкої тари".
Хоча я розуміла, що права вона,
Продовжувала сперечатися із нею,
Та однієї миті почуття
Піддалися сльозам душі моєї.
Душа моя страждала вже давно,
Тому й любити більше не хотіла,
І я сказала: "Не потрібно це було",
Тому що болю цього не терпіла.
Казало мені серце: "Ти люби його"
А розум мій твердив: "Не треба"
Послухалась я серденька свого
З надією взаємних почуттів від тебе,
Але усе так швидко закінчилось,
Ще зовсім зовсім не почавшись,
І знову серденько розбилось -
Так сильно знов розчарувавшись...
