Дзижчала муха до бджоли в садку посеред квітів:
– Ось я навчу тебе , кума, пристойно в світі жити.
– Мене, – здивовано бджола, – Так-так, – махнула муха,
– Ані гроша я не візьму, лишень, уважно слухай:
Якщо, наприклад, взять тебе, що робиш ти ізранку?
– Я... – на роботу у жита… – А муха: – Без сніданку?
Ти, що, не чула про смітник? Там дармове ситеньке…
Лишень уважно придивляйсь і нахиляйсь низенько.
– Та … ну, – бджола до мухи, – Ні… Облиш давить на нерви,
Не набридай, скажу тобі! Не йтиму на манерви!
І піднялася в височінь. Манив нектарний ранок,
Щоб краплю свіжої роси здобути на сніданок!
