Серденько моє,
Ти дорожча тисячі у.є,
Ти подобаєшся мені,
Але обіймаєш тільки уві сні.
Твій сміх, і посмішка твоя,
Від неї тане крига льодяна,
А твій погляд, - це неймовірне щось,
В твої очі закохатися прийшлось.
Думаю про тебе я,
Перед очима, посмішка твоя,
І твоє блискуче волосся,
Неначе безкрає поле колосся,
І ти ідеш, з сонячним промінням граєш,
По дорозі волошки зриваєш,
Потім сядеш і сплетеш вінок,
Спустишся до річки, де дзюрчить струмок,
І вінок на річку пустиш,
Разом з ним, свою мрію відпустиш.
І твоя краса, у річці відіб'ється,
Хмаринка на небі проснеться,
Закриє сонце, - приревнує,
І тебе почастує,
Теплим, літнім дощем…
І намокне твоє плаття, волосся,
Можливо це мені здалося,
Але ні, насправді, ти ще красивішою стала,
Мабуть трішки вроди вкрала,
У веселки, що на небі заграла.
Я мрію тебе обійняти,
До серця міцно прижати,
На вушко ніжно слова прошептати,
Що твою вроду ні з ким не рівняти.
Та не повіриш ти мені,
А може й ні,
А може посміхнешся і дозволиш,
Поцілувати бажані уста,
І зникне в мене в серці пустота.
ID:
775608
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 07.02.2018 12:05:46
© дата внесення змiн: 07.02.2018 12:05:46
автор: hash
Вкажіть причину вашої скарги
|