***
Здається, що ця ніч не скінчиться ніколи –
Химерні тіні розповзлися по стіні,
І дивні звуки, стишені розмови,
І серпик місяця в зашторенім вікні.
І напливають спомини, давно забуті,
Розбурхують пригаслі почуття,
І розривають душу на розпутті
Доріг, що канули у небуття.
Доріг, що так багато обіцяли,
Що так манили у незвідані світи,
Доріг у щастя, в радості й печалі,
Які хотілося із кимсь пройти.
Сховалися в туманах ті дороги,
Позаростали споришем стежки.
І тільки ніч крізь всі перестороги
Вертає знов минуле у думки.
…Устати й вийти, розчинити вікна,
Вдихнути свіжість вранішніх світань.
Та всюди ніч, холодна й непривітна –
Без забуття, без марних сподівань.
***
Дякую за візит.
Дякую, п. Олю! Весняного Вам настрою!
