Ось новий день знову скінчився,
Периферія міста загубилась в імлі.
Дерева гнуться від дикого вітру,
село потонуло в безмежному сні.
Лиш його музика грає
В безмежній імлі серця крах.
Сотні думок, а він, як привид
Блукає в безмежному сні.
Ще вчора був тут,
А зараз нема, тепер чути
Її серця безмежний плач,
Душа вже давно потонула в пітьмі.
Вона знала його, а він бачить її
Навіть з тих гігантських хмар.
Хто тепер допоможе їй розуміти себе?
Коли його нема, хто допоможе любити усіх?
І ніхто не допоможе вона сильна сама,
Щоб пройти всі негаразди і дихати навіть у воді.
Вона може все навіть у сні
Потонуло село в тихій імлі.