У п'яну ніч гуляв лугами,
Серед думок сумних блукав.
Холодні очі, тепле серце,
Давно останній вогник спав.
Палають срібні зорі в полі,
Яскравий місяць сліпить очі.
Люблю гуляти в світлий вечір,
Люблю гуляти в світлі ночі.
Тримав твої холодні руки
І бачив полум’я із солі.
Тривожать сірії дороги,
Ненависті сердечні болі
Він відчуває світло в небі,
Вона нічого вже не бачить,
Лиш грош в кишеню слізно просить,
Хоч навіть раб низький не клянчить.
Чи чуєш ти конячі крики?
Чи чуєш крики із безодні?
Чи пам’ятаєш темні ночі?
Чи пам’ятаєш клятви кровні?
Почуй дитячий голос світлий,
Почуй дівчачий сміх прекрасний,
Дозволь собі побачить знову
Чудовий захід сонця красний.
Минає час, коли я можу
Вмирати сивими роками,
Шляхо́м кривавим все літати
Своїми світлими думками.
Птахи мовчать, сидять на соснах,
Через дорогу вітер грає,
І тінь його минає зранку,
Пливе за часом, не тримає.
Я відчував тепло від сонця,
Рай всередині, пекло ззовні,
Лиш чув орлиний крик у небі,
Слова прокляті, невимовні.
Крізь дощ свій голос хочу чути,
Через туман співать про ве́сну,
І знов твої холодні руки
Візьму, зігріюсь і воскресну.
Остап Лагойда (23.09.17)
