Все швидше й швидше хороводять роки,
летять на каруселях дні,
мигтять і крутяться аж поки,
закінчаться шляхи твої земні.
Спинися хоч на мить — задумайсь,
чого спішиш і куди мчиш?
поки є час іще — одумайсь,
а чим ти шлях земний скінчиш?
Ну, назбираєш купу грошей,
заб'єш речами власний дім,
життя вдалося — ти хороший —
ти задоволений всім цім.
Та як не пнися, мов верблюд,
що пробує пролізти вушко голки,
про небеса багатому — забудь,
як про з розбитого горшка осколки.
Пора подумати про вічність,
яку не купиш за метал,
відчуєш враз життя комічність —
не той там ходить капітал.
Складуть усе на шальку терезів,
перш ніж відправить в небуття,
спитають — що без користі зробив,
проживши, як черв'як, життя.
Дякую.
