Оживає в менi, оживає
Щось, до болю знайоме Моє
А в душi то сопiлка заграє,
А то бубон настирливо б'є.
Оживає в менi, оживає
Степ широкий, шевченкiвський гай,
Та кобзар свою пiсню співає
I бринить на зорi небокрай.
Оживають далекii скiфи,
I дарують менi Пектораль,
Натомість забуваю про мiфи,
Трансформую у Радiсть печаль.
Оживають козаки та сiчi,
Оживає Сiрко та Мамай,
Розумiю, що це вже довiчно –
Оживає в менi Рiдний край.
В серцi пiсня луна солов'їна,
Та рядкуються в рими слова.
Оживає в менi Батькiвщина,
Україна в менi ожива!
