Весна була, а може і початок літа?
Неначе сон у райському саду,
Коли побачив я тебе на пірсі,
Зворушливо красиву, молоду.
А море з небом вдалині злилося,
І лиш доріжка місячна лягла,
Вже вітер роздував твоє волосся,
На хвилях колисав собі човна.
В твоїх очах горіли ясні зорі,
Що так манили, кликали мене.
І я купався у любові морі,
Й ласкав до перших променів тебе.
І запах кипарису і трояндів,
Що так п'янив і душу огортав,
І я летів, не знаю скільки ярдів?
Та що люблю, з небес тобі кричав!
Так був тоді початок літа,
А може і закінчення весни?
Душа твоя й моя зігріта,
Без каяття і відчуття вини.
