|
Не хотіла мати, відпускати сина,
Не хотіла мати, цієї війни,
І так гірко плакала- він її частина,
Він пішов у полум'я:"Мамо зупини!"
-Мамо моя рідна , Україна -мати,
Я не можу втримати біль і смуток свій,
Піду я у полум'я, її захищати,
Бо не можу бачити злодіяння дій!
І в потоці істини, я тебе згадаю,
І домівку в селещі, ті солодощі...
Бо від куль і крові, серце замирає,
І всі хлопці мамо - ми у вогнищі!
Там війна охоплює тяжко, дуже гірко -
Ні - не має серця, на душі- дощі...
А на небі знову вийшла перша зірка,
Хочу пам'ятати, свіжі пахощі.
І коли я очі свої закриваю,
Бачу очі лагідні, душу чарівну,
Батьківщину мамо ! Свою захищаю!
І любов до неї, ставлю порівну!
І посіялося пекло, кулі, гради, пастка,
Марнослів'я, пустослів'я, ворогів гранати.
До останьго дитятка, мамині- курчатка,
Як могли вони тримались, хлопці-ластів'ятка...
Не хотіла мати, відпускати сина,
Не хотіла мати, цієї війни...
І так важко плакала, він - її частина,
Він пішов у полум'я :"Мамо обійми"...
ID:
762345
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 26.11.2017 08:51:39
© дата внесення змiн: 14.02.2023 09:33:16
автор: Lumen74
Вкажіть причину вашої скарги
|
