Огорнула, огорнула мене осінь
незнаним болем.
Огорнула в темний плащ
й попросила потонути.
Потонути в обійми темної ночі.
Віддатись нестримному вітру.
І проливати сльози
напролом сонцю.
Осінь, ти мій біль,
ти моя журба.
Ти забрала все, що
мені потрібно було.
Ти дала те, що я просила
ба навіть більше.
Хоча головного вже нема.
Гей! Давай із тобою я пограюсь!
Теж від тебе все я заберу.
Позриваю листя з дерев.
І вдихну тобі в легені
літній вітер.
А ти злякаєшся й підеш.
Хоча вже більше нікого
не вернеш.
Королево, постій,
поверни годинник назад!
Серце плаче, а душа кричить!
Прошу,
поверни хоч на мить.
