Листопад вміє дивувати -
Свідомість в щепки розривати,
Лишати щось, комусь на згадку,
І все це тихо, мирно.. вскрадку.
І ніч відірветься сповна,
Бокал лишивши без вина.
І мозок вимага "Табаско",
І все це тихо, мирно.. в ласку.
І вітаміни, в жовтій банці
Дадуть прокинутися вранці.
А кава, обпече гортань,
І це все тихо, мирно.. Встань!
Піднявши крила із асфальту,
Зірвавши голос, аж до альту,
Подивишся собі в вікно,
І там все тихо, мирно.. дно...
Душа кричить і хоче ласки,
І вірить у частину казки,
В брехню, що станеться колись,
І це все тихо, мирно.. Злись!
У злості завжди є слова,
Чи просто хитра голова,
Чи просто знаєш вже маршрут,
І це все тихо, мирно.. тут.
Так тут, чи там? В якому сенсі?
Ти залишилася без серця!
На благодійність емоційність.
І це все тихо, мирно.. дійсність.
