А знаєш, ти просто неймовірний
І подих твій зтурбовано помірний,
Летівши, падаєш, а впавши ти злітаєш,
І, знавши все, нічого ти не знаєш.
Сміливий боягуз, запертий в церкві,
Де очі твої Ясні і померклі,
В якій нема замків й нема дверей
І праведний ти грішник, цар тіней.
Ти прагнеш спокою, зібравшись знову в бій,
Хоч в голові лиш вовка дикий вий,
Та все ж пташки співають серенади,
Веселі в тебе ті сумні балади.
Ми правимо тобою, а ти нами
І вільний ти, хоч на руках кайдани,
І знаєш, світ, ти просто неймовірний,
Хоч подих твій зтурбовано помірний.
