Напередодні дощу
Зірвався вітер.
Сховала сонце - хмара.
А низько над землею мчить овець отара,
Руно пухнасте вітром роздмухало.
А навздогін женеться
Чорних вовків пара.
Тікають вівці від своєї смерті,
Тому такі кудлаті і обдерті.
Вже чорні хмари білих доганяють
Шматками білі пастма навкруги літають.
Вовками хижими біжать дощові хмари
Все нижче до землі - і їм немає кари.
Хоч часом зблисне барвінкове небо синє
Та злякана отара знов його закриє.
Шкода дивитися , як гинуть білі хмари,
-Гони вже, вітре, свої вівці до кошари!
Вовків затримай і спини погоню.
Нехай очиститься святого неба лоно!
Спіткнувся вітер , схаменувся наче
Не думав певно, що його бешкет усі побачать!
Дмухнув вже легше – піт рясний полився,
Дощем осіннім. Раптом зупинився.
Скінчився хаос в небі – світло стало
Розтала стрімко хмара та,
Що сонце вкрала
Поцілувало землю сонце яснегоже
Блискуче, тепле
На золоте руно схоже.
2015
