Зажурена стояла на пероні,
Вдивлялася у осінь - сіру даль...
Вуста, як жар на змочену долоню...
Сльоза з напівдощем... Не жаль?
Не втрапила у ритм його мелодій,
Його мотивів, днів його і тем...
Під капелюхом - джентельмен-добродій,
Як "Отче Наш", заучених систем
Десь відгуло між лісом і між небом
Іскристе танго потяга коліс...
Не тут. Не зараз. Там- під теплим пледом
Справлятиму останній бенефіс
