Нам ли́ця дряпають піски́,
Мов хтось регоче,
Вбиває в ду́шу нам гвіздки
І смерті хоче.
В багаттях тліють сторінки́,
Слова пророчі,
І в нас вдивляються зірки́,
Як очі во́вчі.
Щось п’яний генерал верзе́
На щоглі яхти,
І з ворога́ми віскі п’є
На брудершафти.
І вісь біно́коля трясе
Гірські ландшафти,
Я чую, як пульсують вже
Ракетні шахти!
І сонця з місяцем злиття,
І беззахисно,
І ядерних сирен виття
У вікна злісно.
І гривну ко́штує життя,
І в небі слі́зно!
Нам всім бракує каяття,
Чи не запізно?!
