Коли я серцем вболівав за Україну,
Невільно згадував нещасну Хіросі́му
І його жителям пекельний подарунок,
І металічний відчував у роті тру́нок.
Минуле шурхотіло мені ли́стом,
І тінь бомбардувальника над містом
Не марилась мені. Скажи, земляче,
Хіба не чуєш, як над краєм кря́че
Той птах залізний, наш ідейний во́ріг,
І цяцю атомну несе у кігтях сво́їх.
Полює кровопивця за серця́ми,
Духовна точиться війна і до безтями
Скандують гасла ли́ця розжирілі,
Споруджують престол для лжемісії.
Химери падають на Златоверхий Київ,
І суховій пророчі очі виїв,
І вовкулака над Дніпром ікла́стий
Тримає прапор зо́ряно-смуга́стий!