Рано-рано, ранесе́нько у святу́ недільку
Показалась Матір Божа ма́лому Васильку,
Показалась в криниче́ньці, коли хтів напи́ться,
Стало ди́тя на колінка, за́чало моли́ться.
Дай, Небесная Царице, з во́йни мого татка,
І щоб на рік школярами ходила колядка.
Та́тко з во́йни ся вернули, зла́годили стріху,
І малий Василько виріс родичам на втіху.
Ко́ло тої криниче́ньки виросла капли́чка,
В рушничках святі́ іконки принесла сестричка.
Та недовго Божа ласка село колисала,
Хижа тінь червоним кру́ком на край наш упала.
Плач, не плач, моя зозу́лько, вже легше не буде,
Йдуть капличку розбива́ти бе́збожнії люди.
Твердо йдуть, немов на звіра, щоб не рув серде́шний,
В кого кий, в кого сокира, а Василько перший.
Йой! Не всохли парубочі ру́ки тої днини,
Як виносили ікони та лупа́ли стіни…
Рано-рано, ранесенько у святу́ недільку
Показалась Матір Божа малому Васильку…