не міряти пустку ковтками примарного спокою
не знати нічого крім нашого тихого затишку
у тобі тону бо ти видалась надто глибокою
і тут зупинюсь - без початку кінця і залишку
де зайві слова там будуються стіни вічності
розчинені двері у них і серця відчинені
серцями простіше просити у Бога милості
і стати навзаєм один для однóго причинами
все інше не варте уваги і слова воно не варте
пуста круговерть не варта й скупої думки
дорога веде усе далі і небо стоїть на варті
ми йдемо по ній і звертаєм за власні лаштунки
