Ти навчилась сьогодні чомусь новому,
для прикладу: придумувати мовні асоціації
до запозичених від агресора слів,
розставляти ноги у гімнастично-вигадливий спосіб,
чи просто насрати на думку
байдужих тобі осіб
із сумнівної репутації минулим?
Ти зо три години простояла сьогодні у ванній кімнаті,
розглядаючи у повний зріст своє оголене тіло,
вже вкотре шукаючи хоч найменший недолік,
що мозок одразу інтерпретує,
як вагому причину.
І жук розмазаний сьогоднішньою ранковою газетою
тобі видається у кільканадцять разів щасливішим,
адже він був з родини твердокрилих.
Твої ж пластмасові давно поламані
серед хламу валяються в коморі.
Ти без них, наче, в комі.
З кишенями, повними кристалічних сланців,
занурюєшся у глибини індивідуального моря,
запиваючи знеболюючі пігулки
рідиною у погнутій бляшанці.
На дні якого розкладається труп "сьогодні",
ще вчора вбитого тобою,
коли при зустрічі з безликою тою,
яка забирає тебе у сон,
упевнено промовила:
і завтра знову нічого не вийде.
Не позаздриш ЛГ, але авторці верлібрика цього заздрю! 
