Гей но друже- дружененьку
Куди прагнеш- далеченько?
Куди очі сягнуть краю
Я ж ще більшого шукаю
Я лишу обрії позаду
Дають хай іншим пораду
Куди ж ідеш, хоч знаєш?
Чи ти від чого утікаєш?
Я прагну далі думок лету
Покинути повну гріхів планету
Я прагну вище назви висота
Більше від прагнення бажання
Далі пізнання пізнання
Ти світу пилу дрібнота
Розтерта в ніщо простота!
Нехай манлива простота,
Що поглинає все довкола,
Із дурнями водить хороводи долі
Я ж непослушне дитя від волі
А батько мій - важких надій
Мірило мрій свічадо
Чиє непокірне чадо
В майбутнє прагне постоянно
Хай тисне всесвіт нездоланно
Я опір в мелодію переведу
Вібрації його я перекладу назвами
Воздвигну світобудови словами-стовпами
Хай вони керують натовпами
І хай я світу дрібнота
Та сумнівів чорна діра
Нехай кого іншого роздирає,
Хай душу іншого терзає
В горловини відчаїв і нарікань,
А я писати буду не про темряву навколо
А світло всередині нас
І хай пітьма поглинає все довкола
Та світло прагне просто далі
У майбуття простору далі
Неозорі
Ген за зорі
За думок лет
За прагнення грішних планет
Покидає цю твердиню
Де у новій вже пустині
Вдихати життя в пустку
Тепер це -прийдешнього згусток
Світу ток
Та ні тік
Наступний вже потік
У неосяжному навіть богу зорі просторі
Де перше було слово
Перший стовп світобудови
Тепер і ти знаєш
Скажеш - теперішнє втрачаєш
Та світлу місця й тут хватає
Бо ж простір в твоїй голові
Чому ж його ти не шукаєш-
Чорна діра терзає
