Вважала, що вивчила власні глибини,
І знаю всі схови лохнеських чудовиськ,
Що можу в уздечці утримати совість
Тверезістю мислення в межах "ось так".
Поверхню чуттєвості крига провини
Укрила холодним байдужості настом:
Здавалось тремтіння масивним баластом –
Чатує в безодні голодний хижак.
Та лунко крізь лунку доносився голос –
Пірнула наосліп у себе крізь тебе:
В печерах далеких – зазорене небо.
Де монстри жахливі? Де боязні слід?
З чуттями даремно так вперто боролась –
З`єднались у ціле підводне й захмарне.
О, як же то тепло! О, як же то гарно
В собі відшукати загублений світ.
Вважала, що вивчила власні глибини, насправді ж глибини - то лиш половина пізнавально. щодо себе
С.І.М.ка відповів на коментар Ulcus, 24.07.2017 - 11:44
насправді глибини - то лиш половина, бо течій підводних - не вивчена сила, та краще вже так, ніж в човні і без діла сидіти й чекати, коли штормане))
Дякую!
пізнавально. щодо себе
