Попередня частина: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741867
Дуб із осикою, а ще верба,
густе плетіння їхнього гілля,
сидить на гілці чорний птах
і чому свариться він так?
У дзьобі здобич ще тримав,
сердито тріскотів, ніби питав,
вище сидить іще одна пташина,
та чи злетіти є причина?
Чому сваришся, пташино,
у тебе тут була дитина?
Чи недалеко є гніздо?
Не потривожу я його.
Тільки тут тихо посиджу
і злюку для фото візьму,
не сварися, птах, так довго,
бо здобич випустиш із дзьоба.
Сварився довго чорний птах,
мокрий, бо полював на деревах,
а ті були ще мокрі від дощу,
час годувати діток співаку?
Ще довго він отак шумів,
не добирав пташиних слів,
але двонога все ж сидить
і апаратом ловить мить.
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743360
18.06.2017.
Фотографія автора.
Івано-Франківська область.
