Чи будуть в правді сучи діти,
оті, що кату продають Донбас,
та й ті, що кату носять квіти,
щоб кат від укрів бидло «спас»?
Коли знесе їх з України
в кацапський «руській мір» отой,
щоб на віки – отих – віднині
на цій землі й не чув ніхто?
Коли ж і ми очистим тіло,
а з тим і душу від лайна,
та вже й з сокирою до діла –
катам віддячити сповна?
Катам чужим, й своїм чужинцям,
з чужих підгузків тим катам…
Біда давно, брати, по вінця…
по всій країні… тут і там.
Яку ж у спадщину онукам
залишимо Вкраїну ми?
Чи, може, їм на здобич крукам
між злими бідкатись людьми?
Коли ж почнемо шанувати
у цій біді себе самих,
і владу з укрів вибирати,
а не з чужинців, як на сміх?
Згорнімо все чуже до гною,
пиху і розбрат – в перегній,
шукаймо згоду між собою,
щоб не спалитися в огні.
Відчуймо поруч братній подих
у війську вільних козаків,
всім ворогам на зле і подив –
єдиним братством
на віки.
Відповім. Того, що на цьому ресурсі є такі, як ти, що і на графомана не тягнуть, а лізуть зі своїми дурницями на сторінки тих, хто хоч щось у цьому розуміється.
