Ровесники мої далекі,
Ви в сні до мене знов прийшли,
І ті роки, наші не легкі,
Як дар, з собою принесли.
І все у плині пригадалось:
Дитинство, юність й вечори,
І навіть те, як лиш світало,
А ми у місто уже йшли.
Бо там навчання нас чекало,
Де ми проводили всі дні,
Щоби потому засіяло
Те, що здобуте, у душі.
А як приємно нам згадати
Студентські роки молоді.
Їх будем завжди пам’ятати,
Бо вони світлі у житті…
Цвіли простори всі природні,
В гаях співали солов’ї,
А ми, як вчителі, сьогодні
Несли дипломи у руці.
І в нас радість в всіх палала,
Але й неспокій забринів,
Бо доля інший шлях обрала,
Не той, що кожний свій хотів.
Нас розвели по всій країні,
Правда, роботу надали.
Та ми залишились й донині
Людьми такими, як були.
Шануємо і дружбу й волю,
Ідемо з словом до людей.
Й вкладаємо маленьку долю
За мир і спокій для дітей.
Навіть, як славим Україну,
Коли навчаєм молодих,
Не забуваємо людину,
Що в борні згинула за них.
так время летит быстро, только учились, а уже сами учим 
