Дуже сподобався твір. Глибокі роздуми, оригінальні образи та якісна робота. Єдине, що особисто я очікував більш оптимістичної кінцівки. Або я її не зовсім зрозумів. Не може, наприклад, пацієнта без руки втішати, що поруч лежить хворий, скажімо, без обох ніг. Чи засудженого на п'ять років навряд чи потішить те, що у сусіду по камері дали 10 або й пожиттєво. Мені здалося , що наприкінці мене би втішило те, що першим до раю потрапив розбійник. Тобто, у будь-якого грішника, який себе таким визнає, є шанс, є надія на милість Божу. А у Вашому останньомк рядку я не відчув цієї надії, скоріше, невизначеність. Але, це все лише моє сприйняття, можливо, Ви саме це й мали на увазі. Дякую, що надихнули на серьйозні роздуми.
