Ну, що ж синочку знову ти підріс,
Ми й не замітили як проминув той рочок,
У цвіті травня твій веселий сміх
Так тішить, так зворушує, що хочу,
В рядках нерівних, словом і теплом
Тобі віддати радість мого серця,
Даруючи в ній всю свою любов
І те, що неминуче ще озветься,
В душі такого сонячного хлопця,
Лиш пам’ятай, у мене ти один,
Непосидющий і дзвінкий горобчик,
Щасливим будь! Рости! Рости! Рости..!
Ми й не замітили як проминув той рочок…
